Планувати від кінця
Велика мета стає зрозумілішою, якщо почати з останнього кроку.
Фахівець з рішень Ґері Кляйн запропонував простий прийом — premortem, «попередній розтин». Команда уявляє, що проєкт уже провалився, і кожен незалежно записує найімовірніші причини. Уявна невдача знімає соціальний обов’язок бути оптимістом: ризик наче вже здійснився, лишається тільки пояснити, звідки він прийшов.
Це не пророцтво і не запрошення до похмурості. Метод корисний саме до початку роботи, коли знайдену причину ще можна перетворити на запас часу, додаткову перевірку або відмову від поганої конструкції.
Що має існувати в момент завершення? Хто має прийняти результат? Які умови мають бути виконані безпосередньо перед цим? Що потрібно ще раніше?
Зворотне планування допомагає виявити залежності, реальні терміни, критичні рішення, пізні дії, які треба запустити заздалегідь, і точки, після яких змінити шлях буде дорого.
Варто будувати не тільки календар, а й бюджет. Ціна проєкту включає резерв, обслуговування і вартість власного часу.
При цьому розрахунок не має бути хибною точністю. Далекі етапи відомі гірше за найближчі. Тому план містить діапазони і точки перегляду.
Добрий порядок:
1. визначити результат;
2. встановити критерій готовності;
3. розкласти залежності;
4. оцінити ресурси;
5. додати резерв;
6. призначити найближчу дію;
7. переглядати після отримання нової інформації.
Зворотний порядок насамперед витягує назовні терміни, які нам не підпорядковуються. Щоб заїхати в квартиру у вересні, кухню треба замовити в червні: її роблять вісім тижнів. Щоб замовити кухню, потрібні точні розміри, тобто стіни вже вирівняні. Щоб вирівняти стіни, треба знати, де пройде проводка, а це вирішується разом із розставленням техніки. У прямому порядку людина починає з вибору шпалер, бо шпалери зрозуміліші, приємніші і не вимагають дзвонити незнайомим людям.
Планування від кінця неприємне тим, що виявляє не роботу, а чергу. Зазвичай з’ясовується, що найдовший етап мав початися деякий час тому.
Планування від кінця не означає жити тільки фіналом. Воно просто не дозволяє гарній меті приховувати відсутність дороги.
Джерела та подальше читання
Franklin, B. (1772, September 19). Letter to Joseph Priestley [Letter].
Locke, E. A., & Latham, G. P. (1990). A theory of goal setting and task performance. Prentice Hall.
Arkes, H. R., & Blumer, C. (1985). The psychology of sunk cost. Organizational Behavior and Human Decision Processes, 35(1), 124–140. https://doi.org/10.1016/0749-5978(85)90049-4
Buehler, R., Griffin, D., & Ross, M. (1994). Exploring the “planning fallacy”: Why people underestimate their task completion times. Journal of Personality and Social Psychology, 67(3), 366–381. https://doi.org/10.1037/0022-3514.67.3.366
Gollwitzer, P. M. (1999). Implementation intentions: Strong effects of simple plans. American Psychologist, 54(7), 493–503. https://doi.org/10.1037/0003-066X.54.7.493
Klein, G. (2007). Performing a project premortem. Harvard Business Review, 85(9), 18–19.
Частина II