Алкоголь і чужий тиск

Святкова культура робить алкоголь знаком довіри, дорослості й належності до компанії. Тому відмову від келиха часто доводиться захищати сильніше, ніж рішення випити.

Тому правила краще обирати заздалегідь:

• скільки ви маєте намір випити;
• як повернетеся додому;
• хто залишиться тверезим;
• які ліки або стани несумісні з алкоголем;
• які рішення не можна ухвалювати після вживання.

Необов’язково пити на честь дружби, свята, господаря чи добре виголошеного тосту.

Повага, яка потребує хімічного підтвердження, доволі невпевнена в собі.

Особливо небезпечні:

• швидке вживання;
• змішування з іншими речовинами;
• змагання;
• кермування;
• залишення сильно сп’янілої людини на самоті;
• секс, за якого людина не здатна вільно і ясно погоджуватися.

Якщо людина не реагує, дихає ненормально, не може залишатися при свідомості або постійно блює, це не привід дати їй «проспатися». Потрібна екстрена допомога. Людину не можна залишати саму.

Право зупинитися існує після будь-якої кількості випитого. Попередній келих не створює зобов’язання перед наступним.

Тиск майже ніколи не виглядає як тиск. Ніхто не каже «пий»; кажуть «ну ти ображаєш», «за батьків гріх не випити», «один келих не рахується», «я ж від душі». Кожна фраза пропонує відмові нову підставу для суперечки, і людина починає пояснювати: за кермом, ліки, завтра рано. Пояснення тут і є вразливістю — на кожне знайдеться заперечення. Працює не аргумент, а повторення однієї й тієї самої короткої фрази без змін.

Друге, що працює краще за силу волі, — рішення, ухвалене до входу в приміщення: скільки, до якої години, як додому. Тверезий вирішує, скільки він вип’є. Той, хто випив, вирішує лише, скільки він вип’є ще.