Чуже життя без експертизи

Люди напрочуд охоче обговорюють, як іншим слід жити, витрачати гроші, виховувати дітей, будувати стосунки й обирати одяг. Особливо коли їхні власні рішення тимчасово не потребують уваги.

Не всяка відмінність потребує оцінки.

Одна людина витрачає гроші на подорожі, друга — на дім. Один колекціонує книжки, другий купує дорогий велосипед. Третій вважає розумним заощадити на помідорах, а четвертий за час порівняння цін заробить більше за можливу економію.

Раціональність залежить від мети, доходу, часу, задоволення і ціни помилки. Навіть зовні безглузда трата може купувати людині досвід, зручність, статус у потрібному середовищі або просто радість. Необов’язково хотіти того самого, щоб розуміти структуру рішення.

Розмови про політику, релігію, секс, чуже тіло і спосіб життя потребують більшої обережності не тому, що теми заборонені. Вони тісно пов’язані з ідентичністю і швидко перетворюють обмін аргументами на захист гідності.

Варто спершу встановити:

• людина хоче обговорити тему чи підтвердити належність;
• чи є спільні визначення;
• чи змінить щось ця розмова;
• чи говоримо ми про факти, смаки чи моральні оцінки;
• чи є в нас досвід того, про що ми міркуємо.

Можна цікавитися чужими цінностями. Необов’язково негайно видавати їм сертифікат відповідності.

Перевірка на підстановку працює швидко. Людина, яка вважає безглуздою платну доставку продуктів, зазвичай сама платить комусь за те, що могла б зробити сама: за миття машини, за стрижку, за готову їжу в п’ятницю, за таксі замість двох пересадок. Різниться не раціональність, а те, яку саме годину свого життя людина згодна не проживати. Суперечка про це майже завжди виявляється суперечкою про те, чия година дорожча, лише у ввічливій упаковці.

З цього не випливає, що чужі рішення недоторканні. Випливає, що оцінка потребує знання ціни, доходу і мети, а в спостерігача їх зазвичай немає. Думка при цьому є завжди — вона дешевша.