Покарати чи запобігти

Закон, що забороняє дію, не визнає цю дію нормальною. Він визнає, що самої заборони недостатньо.

Люди знають, що не можна красти і вбивати. Однак знання морального правила не усуває злочинів. Причини поведінки включають вигоду, імпульс, тиск групи, залежність, відчай і впевненість у безкарності.

Покарання виконує кілька можливих функцій: обмежує небезпечну людину, стримує інших, виражає суспільний осуд, відшкодовує шкоду, створює можливість виправлення і задовольняє бажання відплати.

Ці функції не збігаються. Система може добре ізолювати й погано виправляти. Може суворо карати й майже не запобігати. Може демонструвати активність після події, не зменшуючи причини наступної.

Тоді питання «чи достатньо суворе покарання?» часто поставлене надто вузько.

Для профілактики важливі:

• імовірність виявлення;
• швидкість реакції;
• зрозумілість правила;
• умови життя;
• доступ до лікування;
• освіта;
• захист потенційних жертв;
• можливість законної поведінки.

Поліція не запобігає всякому злочину й не розкриває кожної крадіжки. Це не доводить її повної марності. Пожежна служба теж не прибуває до появи диму.

Однак державна служба має оцінюватися за реальною функцією, а не за формою, званням і кількістю звітів.

Покарання виправдане не тому, що страждання винного відновить космічний баланс. Воно виправдане там, де захищає людей, знижує повторення й дотримується співмірності.

Собака справді не розуміє кримінального кодексу. Людина розуміє слова, але це ще не означає, що самих слів достатньо.

Різниця між суворістю та ймовірністю видна на складі. Директор, у якого зникає товар, може оголосити, що за крадіжку звільняє з ганьбою і заявою до поліції, — і продовжувати втрачати за накладними. Той самий директор може ввести щотижневу звірку залишків і камеру над зоною відвантаження. Перше підвищує ціну попадання, друге — імовірність попастися, і зазвичай діє швидше. Після звірки красти стануть менше без жодного звільнення — просто тому, що строк між зникненням і виявленням скоротиться з кварталу до тижня.

Суворість дешева для того, хто її оголошує: вона не вимагає ні обліку, ні часу, ні грошей. Тому системи, у яких погано з виявленням, майже завжди компенсують це гучністю санкції.