Кризу не можна перечікувати на самоті

Культура автономії навіює, що важкі думки треба спершу обдумати самому і звертатися по допомогу тільки з готовим поясненням. Суїцидальна криза — саме той випадок, коли самотні роздуми не є ознакою зрілості.

Всесвітня організація охорони здоров’я підкреслює, що багато самогубств стаються імпульсивно в моменти кризи, коли різко звужується здатність упоратися з конфліктом, болем або втратою. Це одна з причин, чому обмеження доступу до засобів, негайна підтримка і виграний час мають практичний сенс.

Кризова думка часто видає себе за остаточний висновок після повного аналізу життя. Насправді стан змінює сам прилад аналізу. У цей момент людині потрібна не філософська суперечка, а інші люди, фізична безпека і професійна допомога.

Вона може виникати в момент гострої кризи, коли здатність бачити інші варіанти різко звужується. Саме тому рішення не можна відкладати до «спокійнішого самогубства».

Відкладати треба дію. Допомога потрібна зараз.

Якщо існує безпосередній ризик:

• не залишайтеся на самоті;
• повідомте людину, яка може фізично бути поруч;
• зверніться до місцевої екстреної служби або кризової лінії;
• приберіть доступ до зброї, ліків та інших засобів заподіяння шкоди;
• не вживайте алкоголю чи наркотиків;
• перейдіть у місце, де є люди.

Якщо такі думки з’явилися в іншої людини, запитання про них не «підказує ідею». Краще запитати прямо і спокійно, чи є безпосередня небезпека і чи потрібен виклик допомоги.

Не можна обіцяти зберігати це в таємниці.

Не потрібно самостійно знайти ідеальні слова або вирішити все життя людини. Завдання найближчого часу — пережити небезпечний період і передати частину керування людям, які вміють працювати з кризою.

Людина в такому стані може бути впевнена, що ситуація не зміниться. Це відчуття є частиною кризи, а не надійним прогнозом майбутнього.

Просити допомоги тут не слабкість і не драматизація. Це дія з техніки безпеки, коли внутрішній прилад оцінки ризику тимчасово показує лише один вихід.

Збоку такий стан розпізнається погано, бо рідко виглядає драматично. Частіше це людина, яка стала раптом спокійнішою, перестала сперечатися, роздала речі, закрила справи і почала говорити про майбутнє в минулому часі. Оточення читає це як поліпшення і полегшено відходить. Пряме і спокійне запитання тут працює краще за здогади: воно не підказує ідею, а повідомляє, що тему можна назвати вголос, не втративши співрозмовника.

Тому, хто допомагає, корисно зняти із себе нездійсненне завдання. Не потрібно знайти правильні слова або полагодити чуже життя. Досить залишитися поруч, прибрати доступ до небезпечного, довести до лікаря або кризової служби. Решта — робота тих, хто цього вчився.