Різні, але рівні

Політична мова любить обирати між двома зручними крайнощами: усі люди однакові або відмінності дають право на ієрархію гідності. Люди справді різняться — але з цього не випливає нерівність базових прав і людської цінності.

У них неоднакові зріст, здоров’я, темперамент, здібності, досвід, бажання і стартові умови. Чоловіки і жінки як групи можуть різнитися за деякими середніми фізичними і поведінковими показниками.

Труднощі виникають, коли середнє використовують як біографію конкретної людини.

Навіть помітна різниця між середніми значеннями може супроводжуватися великим перекриттям груп. Знаючи стать людини, не можна надійно визначити, наскільки добре вона керує автівкою, вивчає мову, переносить стрес або керує проєктом.

Спершу слід оцінювати те, що стосується завдання:

• навичку;
• досвід;
• результат;
• здоров’я;
• фізичні вимоги;
• здатність учитися.

Належність до групи може давати попередню статистичну інформацію, але рідко замінює пряме вимірювання.

Рівність також має кілька сенсів.

Люди не рівні за можливостями, потребами і досягненнями. Але з цього не випливає, що вони мають володіти різними базовими правами або різною людською цінністю.

Рівність перед законом не означає однакового зросту. Рівна можливість подати заяву не гарантує однакового результату. Однакова допомога може бути недостатньою людині з більшою потребою.

Тому суперечка про рівність майже безглузда без уточнення:

Рівність чого?

Прав, ресурсів, шансів, результату, ставлення чи гідності?

Відмінності роблять співпрацю можливою. Одна людина проєктує, інша будує, третя помічає помилку, яку перші двоє перестали бачити. Світ з однакових людей був би не лише нудним, а й доволі погано обслуговуваним.

Проте розмаїття не виправдовує приниження. Здібність людини корисніша в одному завданні і марніша в іншому. З цього не виникає загальної шкали людської якості.

Повага не вимагає вважати всіх однаковими. Вона вимагає не плутати відмінність із правом дивитися згори.

Різниця між середнім і людиною перевіряється одним рухом. Якщо для роботи треба піднімати двадцять п’ять кілограмів, можна відсіяти половину кандидатів за ознакою групи, а можна попросити підняти двадцять п’ять кілограмів. Друге забирає хвилину, відсіює рівно тих, хто не впорається, і заразом відсіює кремезного чоловіка зі свіжою грижею, якого середні показники впевнено рекомендували.

Середні значення корисні там, де виміряти не можна: при закупівлі спецодягу чи розрахунку навантаження на ліфт. Щойно конкретна людина стоїть перед вами, пряма перевірка майже завжди дешевша і точніша за статистику про людей, схожих на неї зовні.